Увага - книга для дорослих!
Одна з неодмінних властивостей письменницького таланту – вміння перевтілюватися. Здатність красиво написати чи придумати карколомну фабулу не робить із пишучої людини успішного романіста, забезпеченого невідривною увагою прихильника й критика. Письменник має бути актором. Лише в деталях – порусі очей, вигині руки, інтонуванні фрази – осягнувши кожну діючу істоту, свою майстерність лицедія він вкладає у папір. Дбайливо й точно карбує складові свого задуму чи творчого провидіння.
Лариса Денисенко – талановитий лицедій і красномовний речник, наділений хистом вправно орудувати найнесподіванішими й найекзотичнішими романними колізіями. «Танці в масках» – п’ятий із виданих романів письменниці, і п’ятий роман, написаний аж так філіґранно мотивовано й достовірно, що важко позбутися враження автобіографічності тексту. Утім, враження хибного й дещо вульгарного для критика, але – не для адресата роману! Чуттєве зближення, на кшталт того, що виникає при читанні довіреного другом щоденника, дозволяє не лише гарно провести час із динамічним і цікавим читвом, а й стати його співучасником, хай якими б дивними чи дивакуватими не були його персонажі чи місце дії (порівнюй із «Забавками з плоті та крові», «Кавовим присмаком кориці», «Корпорацією ідіотів» та «24:33:42»)
Про щоденник згадалося невипадково. «Танці в масках», це, власне, і є щоденник. Мало того. Це – відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі – «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним для сучасної української літератури інструментом для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати й кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і… Традиційний корейський танок у масках та їх ритуальне спаленням обіцяє зникнення з димом усіляких негараздів. Європейка (читай – українка), яка приїхала до Кореї «в масці», змогла її «спалити». Ціною чого – підглядала й нотувала кореянка Мей.
До речі, для романів Денисенко характерні не лише екзотичність, динаміка та емоційна достовірність. Є ще одна (знову таки – виняткова для сучасної української літератури) рідкісна прикмета, що особливо проявилася в «Танцях…»: невульгарні, красиві чуттєві сцени, у яких присутня тонко струмуюча напруга ніжності й пристрасті.
Лариса Денисенко з’явилася в нашому літпроцесі незаплановано. Ні спеціальних літературних освіт, ані тривалої попередньої підготовки у відповідних «літературних майстернях» у її досьє немає. Мабуть, саме завдяки мінімальному «професійному» впливу збоку її тексти незвичні, самобутні та ефектні, а відтак – успішні й бажані.
Тетяна Щербаченко
письменниця,
літературознавець,
головний редактор дитячого журналу «Соняшник»
цiна 50 грн.
